Фридерик Францішек (Фридерик-Франсуа) Шопен (1810-1849) – великий польський композитор французького походження, піаніст-віртуоз і музичний педагог. Яскравий представник польської і європейської музичної традиції романтизму.

Головними музичними заслугами Шопена є удосконалення виконавської техніки (деякі його п’єси настільки технічні, що їх може зіграти далеко не кожен досвідчений піаніст), активне впровадження в академічну музику елементів слов’янського мелосу (насамперед польського, а також українського). Шопену також належить заслуга «канонізації» в академічній музиці польських народних танців – полонезу і мазурки. Однаково успішно він працював як із звичайними, так і крупними музичними формами.

Фридерик був другою дитиною в сім’ї гувернера і музиканта Миколая Шопена. Перший фортепіанний твір – полонез – написав у вісім років. У дитинстві вже грав на органі у костьолі кармелітів в ім’я Вознесіння Пресвятої Діви у Варшаві.

Існує легенда, що перші уроки гри на фортепіано, а також на смичкових інструментах молодий Фридерик брав у Бердичеві, де на той час нібито мешкав його перший учитель, музикант і композитор Войцех Живний (1756-1842). Насправді ані Живний, ані тим більше Шопен ніколи не були на території сучасної України.

Під час Листопадового повстання 1830-1831 рр. Фридерик Шопен мріяв узяти участь у боях за незалежність Польщі проти московських військ. Тяжко переживав поразку повстання. «О Боже, і ти існуєш! — Існуєш і не мстиш! — Чи тобі ще мало московських злодіянь — чи — чи ти сам москаль?», — писав він у своєму щоденнику (відомому як «Штутгартський щоденник»). Під впливом подій у революційній Варшаві створив Етюд опус 10 №12 («Революційний»).

Мав дружні стосунки з літераторами – уродженцями України. Серед них – Стефан Вітвіцький (1801-1847) з Вінничини і Йосиф-Богдан Залеський (1802-1886) з Київщини. На вірші Вітвіцького, який був йому близьким другом, Шопен створив кілька пісень, присвятив йому мазурку.

Одним з найкращих учнів Шопена був Кароль Мікулі (1821-1897), який жив у Львові. Очолював Галицьке музичне товариство, був першим директором Львівської консерваторії. Кароль Мікулі вважається засновником львівської піаністичної школи.

Фридерик Шопен помер у Парижі. Похований на цвинтарі Пер-Лашез. Його серце, згідно з заповітом, перевезене до Варшави; покоїться в базиліці Святого Хреста у столиці Польщі.

Фридерик Шопен — Этюд ми-мажор, ор.10, №3

Фридерик Шопен — Прелюдия Op. 28, N 7

Фридерик Шопен — Мазурка F-dur, ор. 68 №3

Фридерик Шопен — Революционный этюд ор.25

Фридерик Шопен — «Забытый вальс» a-moll (1847)